Доповідь голови Меджлісу Мустафи Джемілєва на 1-ій сесії 6-го Курултаю (Частина 1)

Октябрь 26, 2013 14:30Бачили: 22
Мустафа Джемілєв

Доповідь голови Меджлісу Мустафи Джемілєва на 1-ій сесії 6-го Курултаю кримськотатарського народу 26 жовтня 2013 року

Шановні делегати 6-го Курултаю кримськотатарського народу, шановні гості!

Сердечно вітаю всіх делегатів Курултаю нового скликання і дуже сподіваюся, що протягом 5-річного строку, на який ви обрані делегатами нашого вищого представницького органу, ви зробите все від вас залежне, щоб гідно представляти інтереси нашого народу. Те, яким буде рівень нашої національної єдності, наскільки значними будуть кроки у вирішенні проблем народу протягом майбутніх п’яти років, якою мірою будуть захищені національні та громадянські права наших співвітчизників в багато чому залежатиме від діяльності делегатів новообраного складу Курултаю і Меджлісу кримськотатарського народу, який буде обраний сьогодні цим складом делегатів Курултаю.

З моменту відродження нами нашої системи національного самоврядування пройшло вже більше 22 років. Багатьох людей, які стояли біля витоків цього відродження, і частини членів першого обраного нами в 1991 році складу Меджлісу кримськотатарського народу вже немає серед живих, а інша частина стала людьми літнього і похилого віку. Малолітні діти того часу вже стали молодими людьми, здатними ухвалювати відповідальні рішення. У складі новообраних 322 місцевих та регіональних меджлісів на території Криму в числі 2129 осіб, більшість з новообраних 248 делегатів Курултаю складають люди, які в ті роки були ще маленькими дітьми. Я дуже сподіваюся, що нове покоління керівників нації буде віддане принципам та ідеалам своїх батьків і дідів.

Якщо порівняти нинішній стан нашого народу з першими роками початку їх масового повернення на свою Батьківщину, то, звичайно, можна побачити велику різницю. Значна частина нашого народу вже на своїй батьківщині. Вже немає наметових містечок , немає пікетів і голодувань за елементарне право отримати прописку. Вдалося відкрити кілька шкіл рідною мовою, побудовано за допомогою єдиновірних країн і власними силами кілька десятків мечетей , є кілька національних періодичних видань , одне інформаційне агентство , кілька годин на тиждень можна почути передачі рідною мовою по державному телебаченню , є музичні ансамблі , драматичний театр і ще деякі дрібниці. Певне число кримських татар працює в представницьких та виконавчих структурах управління автономії. З’явився невеликий прошарок підприємців , які не тільки успішно вирішують матеріальні проблеми своєї родини і близьких, але й намагаються надати допомогу як місцевим органам національного самоврядування, так і своїм пересічним співвітчизникам, що опинилися в біді. І, найголовніше, незважаючи на часом дуже напружені і конфліктні ситуації, явно ворожі, дискримінаційні та провокаційні дії певних сил, як з боку влади, так і шовіністичних угруповань і спецслужб певних країн, численні акти вандалізму щодо кримськотатарських культових будівель, цвинтарів і мечетей, незважаючи на шалену антикримськотатарську пропаганду в російськомовних засобах інформації, нам вдалося уникнути кровопролитних зіткнень і зберегти відносний мир на півострові.

Можна сміливо стверджувати, що історія не знає іншого випадку, коли переселення такого великого числа людей, цілого народу проходило без кровопролить. І в цьому головна заслуга нашого Національного руху, який з моменту свого відродження після Другої світової війни строго дотримувався демократичних і гуманних принципів нашого великого просвітителя Ісмаїла Гаспринського, принципів ненасильства. І я дуже сподіваюся, що і в подальшій боротьбі за права свого народу наш національний рух ніколи не буде ухилятися від цих принципів.

А боротьба передбачається дуже тривала і виснажлива.

За межами Криму, в місцях заслання, переважно в середньоазіатських республіках, продовжують залишатися за різними оцінками близько 100 тисяч наших співвітчизників. Без сторонньої допомоги, без забезпечення їх житлом і роботою, багато з них повернутися на свою батьківщину в найближчі роки не зможуть. Багато з 300 новостворених селищ кримських татар у Криму в гнітючому стані. У багатьох відсутня вода, а в деяких немає навіть постійної електрики. Майже повністю відсутні дороги з твердим покриттям і в негоду ці дороги перетворюються на непрохідне болото. Серед кримських татар найбільш високий рівень безробіття в Криму. Життєвий рівень кримських татар в середньому значно нижче середнього рівня по Україні і в Криму, не кажучи вже про середньоєвропейські стандарти.

Найбільшу тривогу викликає повсюдна відсутність шкіл з викладанням рідною мовою. Близько 90% наших дітей змушені ходити у російські школи і практично позбавлені свого конституційного права отримувати освіту рідною мовою. Багато з них позбавлені можливості навчитися рідної мови і в домашніх умовах, тому що і їх батьки належать до покоління, яке виросло в місцях заслання, де також були відсутні школи рідною мовою. Таким чином, народ стоїть перед загрозою повної втрати рідної мови, а отже, втрати своєї національної ідентичності та самобутності. Нагадаю, що вже протягом багатьох років кримськотатарська мова перебуває в списку ЮНЕСКО, як одна з мов, що знаходяться перед загрозою зникнення. Тому, якщо говорити про пріоритети, то в центрі уваги нового складу Курултаю, Меджлісу кримськотатарського народу і місцевих меджлісів має стояти завдання відновлення системи освіти рідною мовою. Проте до відновлення в повній мірі цієї системи необхідно, щоб у всіх школах, де навчаються кримськотатарські діти, відкривалися класи з викладанням кримськотатарською мовою, а ті школи, де ці діти вже складають більшість, повинні бути переведені на повне навчання кримськотатарською мовою. Це законно і справедливо, а якщо ця справедливість не дотримується, то правомірні будь-які ненасильницькі протестні акції, які повинні організовуватися регіональними меджлісами.

Вирішення всіх цих питань впирається, звичайно ж, в першу чергу, на необхідність виділення державою достатніх коштів, але кошти, що виділяються, мізерні і з кожним роком все більш зменшуються, а в поточному році практично зведені до нуля.

Цього року, у зв’язку з приуроченими до річниці депортації акціями протесту кримськотатарської діаспори біля посольств України в декількох країнах Європи проти дискримінаційної та шовіністичної політики влади щодо кримських татар МЗС України розповсюдило заяву, в якій йдеться про величезну допомогу , яка нібито була надана державою для повернення кримських татар. Зокрема, мовиться, що на їх облаштування виділено вже близько 1,2 мільярда гривень.

Для пересічного громадянина ця цифра може здатися дуже значною. Деякі недоброзичливці, у тому числі деякі наймані недоброзичливці з числа наших співвітчизників, які живуть на пропаганді проти Меджлісу кримськотатарського народу, стверджують навіть, що якби ці кошти не розкрадалися, то їх вистачило б на 100-відсоткове повернення і повне облаштування всього кримськотатарського народу. А в розкраданні і неефективному використанні цих коштів вони всупереч будь-якій логіці звинувачують звичайно ж Меджліс, хоча Меджліс жодним чином не зіштовхується з цими коштами. Цими коштами, як відомо, розпоряджаються чиновники , які призначаються і контролюються самою ж владою.

Власне сама влада, особливо в перші роки, коли виділялися найбільші кошти, користуючись відсутністю можливості будь-якого контролю з нашого боку, найбезсоромнішим чином використовувала ці кошти на цілі, вельми далекі від потреб депортованих. Крім того, близько 25% цих виділених коштів поверталися назад державі у вигляді різних податків. Незважаючи на те, що вірмени, болгари, греки і німці складають всього 1,4% з числа всіх депортованих, що повернулися до Криму, з цих виділених коштів до 20% щорічно витрачалися на їх потреби. Тобто, в середньому, скажімо, на одного вірменина виділялося в 15 разів більше, ніж на одного кримського татарина. Це теж було частиною підступного і провокаційного плану, розрахованого на те, що через ці кошти ми посваримося з іншими депортованими. Але навіть якби всі кошти до єдиної копійки розподілялися на вирішення проблем депортованих ідеально чесно, то в середньому виходить, що за минулі 23 роки в середньому на одного депортованого держава витратила 2250 гривень, тобто по 97 гривень на рік або 8 гривень на місяць. Це в десятки разів менше, ніж держава забирала у працюючих депортованих у вигляді податків. Так от, я хотів би запитати у тих безвідповідальних базік, що розмірковують про виділені величезні кошти і нібито неправильне їх використання Меджлісом, хоча, ще раз повторюю, що розподілом, затвердженням планів щодо їх використання і контролем за їх використанням займається виключно Київ: «Чи можна було забезпечити повернення всього народу і облаштування на своїй батьківщині при витратах 8 гривень, тобто по одному долару на місяць на одну людину?»

Тому завдання Курултаю нового складу в цьому плані повинне буде полягати не тільки в тому , щоб домагатися кардинального збільшення компенсаційних державних витрат на повернення наших співвітчизників, що залишаються в місцях заслання і облаштування на своїй землі, а й у пошуках необхідних коштів також поза державними програмами. У цьому плані необхідно буде також активізувати діяльність Всесвітнього конгресу кримських татар.

(продовження)