До 20-ї річниці Будапештського меморандуму. Погляд з Криму

Декабрь 5, 2014 18:00Бачили: 109
АЛИ ХАМЗИН

5 грудня відзначається 20-річниця підписання Будапештського меморандуму.

У 1994 році Велика Британія, Російська Федерація та Сполучені Штати Америки підписали у Будапешті меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Країни-підписанти Будапештського меморандуму зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.

Інформаційно-аналітичний портал «Кримськотатарське питання online» попросив представника Меджлісу кримських татар висловити свою думку стосовно самого меморандуму і його впливу на сучасну історію України.

У своєму коментарі керівник відділу зовнішніх зв’язків Меджлісу кримських татар Алі Хамзін не скупився у висловлюваннях і назвав підписання меморандуму міжнародною аферою, зазначивши, що цей документ не виконав своєї функції, від чого тепер страждає також і кримськотатарський народ:

– Сьогодні виповнюється рівно 20 років з моменту підписання Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який забезпечував територіальну цілісність української держави. Гарантами цього документа тоді виступили Росія, США, Англія за посередництва низки країн Західної Європи, яка зараз називається Європейським Союзом. Під ці гарантії Україна, як ядерна держава, передала державам-гарантам 1780 ядерних боєголовок – третій в світі ядерний боєзапас!!!

Виходячи з теперішнього стану України, територіальна цілісність якої явно порушена, можна з упевненістю сказати, що цей міжнародний документ є однозначно «міжнародною» аферою, де кожна зі сторін, так звані держави-гаранти переслідували суто свої інтереси.

Сьогодні, коли Будапештський меморандум не виконав своєї функції щодо забезпечення територіальної цілісності України, можна впевнено заявити, що Україну використовували гаранти-підписанти цього документа в першу чергу для забезпечення загальноєвропейської безпеки Західних країн в рамках Загальноєвропейського Союзу, Англії та США, але ніяк не України. Це і було основною метою цього документа! Бо природно, після розпаду СРСР в 1991 році 1780 бойових ядерних боєголовок, розташованих на території України, серед яких були 176 потужних міжконтинентальних балістичних ядерних ракет, явно не давали спокійно себе почувати всьому Західному світу, і Россі теж. Для Росії, було вигідно на перспективу бачити Україну без ядерної зброї. Що стосується самої України, як однієї зі сторін Будапештського меморандуму 1994 року, яка довірилася гарантам цього документа, її згоду брати участь у цьому проекті є не просто трагічною, а злочинною. А безпосередньо дії двох перших президентів Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми можна кваліфікувати як зраду і зрадою національних інтересів, за які вони повинні бути притягнуті до відповідальності.

Сьогодні викликає крайнє обурення, коли західні держави-гаранти Будапештського меморандуму, намагаючись зняти з себе відповідальність за невиконання ними своїх зобов’язань у відповідність з умовами цього документа, намагаються пояснити, що в англійському варіанті тексту використано слово «гарантії», яке можна перекласти на російську як «запевнення», «обіцянки».

Якщо аналітично й об’єктивно підійти до сенсу укладення Будапештського меморандуму, то використовуючи принцип російської іграшки матрьошки, коли одна подія породжує іншу, можна констатувати, що всі сторони винні (США, Росія, Англія і європейські держави), починаючи зі злочинної безвідповідальності держав-гарантів цього документа до нинішній ситуації загальносвітової кризи, коли світ відчувають можливість наближення непередбачуваній ситуації у вигляді ядерного протистояння між Росією і Західним світом.

Всієї цієї кризи не могло бути, якби гаранти Будапештського меморандуму складаючи текст документа, внесли туди і елементарну програму безпеки і гарантій цілісності України. Наприклад, дії гарантів в рамках плану «А» – якщо територіальну цілісність України порушить один з гарантів та плану «Б» – якщо ця дія здійснить третя сторона. Але вимога цих умов вже прерогатива і відповідальність української сторони в особі перших двох українських президентів, які допустили крайню форму злочинної політичної халатності.

А в реальності жертвою цієї безвідповідальності гарантів Будапештського меморандуму є не тільки України, яка так бездарно поступилася свої ядерні боєголовки під такі порожні гарантії, але і практично весь світ, який зараз перебуває в стані кризи. Кримськотатарський народ теж є жертвою цієї ситуації, бо опинився в епіцентрі цих подій.

Вихід із цього становища тільки в політичному діалозі та консенсусі. Сьогодні не дивлячись на протести й обурення, стосовно української кризи, реально, в основному все залежить від позиції гарантів Будапештського меморандуму –  США, Росії, Англії та країн Європейського Союзу. Статус Криму, якщо буде досягнута домовленість і добра воля Росії, може бути різним. Було б ідеально, якщо Росія повернулася на позиції до 18 березня в питанні Криму. Можливо, необхідно було б оголосити півострів демілітаризованою зоною або навіть незалежною територією під управлінням міжнародного співтовариства, звичайно з урахуванням всіх інтересів сторін, населення півострова і корінного народу кримських татар.

Тегі: